Репутація французької вимови — «красиво, але неможливо» — прийшла до нас здебільшого з англомовного світу. І це важливо, бо англійська фонетика влаштована зовсім інакше, ніж українська. Частина того жаху вас просто не стосується.
Ми будували матеріали з вимови для тридцяти однієї мовної пари, і українська→французька — один із напрямків, де стартова позиція значно краща за репутацію. Нижче — чесний поділ: що вже є, чого немає, і що з цього справді болить.
Чотири звуки, які у вас уже є
| Французьке | Звук | Українське |
|---|---|---|
| chat, chambre | [ʃ] | ш |
| jour, rouge | [ʒ] | ж |
| montagne, ligne | [ɲ] | нь |
| yeux, travail | [j] | й |
В англійській [ʒ] є (measure, vision), але майже ніколи на початку слова — тому саме jour англомовному дається важко. Для вас це просто перший звук слова жираф. А [ɲ] в англійській немає зовсім: montagne вона підміняє на «н + й», як у canyon. Пом'якшене нь вам узагалі не треба пояснювати — українська система м'яких приголосних віддає цей звук готовим.
І ще дві переваги, про які ви не здогадуєтесь
Ви не оглушуєте кінець слова. Українська вимовляє дуб як дуб, ніж як ніж. Французька теж тримає дзвінкість: rouge, douze, grande. Російськомовний або німець тут автоматично скаже «руш», «дус» — і це чути. Ви цієї помилки навіть не зробите.
Ви майже не редукуєте голосні. Французький склад вимовляється повно, без «проковтування». Українська до цього ближча, ніж більшість сусідніх мов.
Тепер погані новини: [y]
Голосний у словах tu, rue, sur, une — це [y]. В українській його немає, і типова підміна подвійно невдала.
Українець читає tu як «тю». Тут дві помилки одразу:
- замість [y] вимовлено [ʲu] — тобто звук «ю», який насправді є «й + у»;
- приголосний
tпом'якшився.
А французький t ніколи не пом'якшується перед i чи u. І це окрема, недооцінена пастка: українська пом'якшує приголосний перед і автоматично — те, що ми пишемо «ті», уже звучить м'яко. У французькому petit чи dix приголосний має лишитися твердим: [ti], а не «ті». Те саме стосується d, n, s, l.
Як знайти [y]: скажіть довге «і-і-і» і, не рухаючи язиком, складіть губи трубочкою, як на «у». Язик має лишитися там, де був на «і», — рухаються тільки губи. Те, що вийде, і є
tu.
Так само нові [ø] (peu, deux) і [œ] (sœur, fleur): це українське «е», вимовлене з округленими губами. Той самий прийом — язик на місці, працюють губи.
Носові голосні: головна робота
Їх три в живому мовленні: [ɑ̃] (blanc, vent), [ɔ̃] (bon, maison), [ɛ̃] (vin, pain).
Ключове непорозуміння: це не «голосний + н». Приголосний n не вимовляється взагалі. Повітря виходить через ніс одночасно з голосним.
Українська помилка — сказати bon як «бон», із чітким н на кінці. Французькою це зсувається до bonne — жіночої форми, іншого слова.
Перевірка: вимовляючи
bon, язик наприкінці не повинен торкнутися піднебіння. Торкнувся — ви сказали «н».
Горлове [ʁ]
Українське р — передньоязикове, тремтливе. Французьке [ʁ] народжується глибоко в горлі, і насправді воно ближче до українського х, ніж до українського р.
Практичний шлях: скажіть х, знайдіть місце, де шумить, і додайте голос, не зміщуючи язика вперед. Тремтливе р у французькій чути з першого слова.
Сім літер, чотири звуки
І останнє, що ламає кириличну логіку. Українське письмо майже фонетичне: як написано, так і читається. Французьке — ні.
oiseaux — сім літер, і жодна не читається своїм звичним значенням: виходить [wazo], чотири звуки. beaucoup — вісім літер, [boku]. Кінцеві приголосні зазвичай німі: petit = [pəti].
Але вони оживають у зв'язному мовленні: petit + ami = petit ami [pətitami], les amis [lezami]. Це зв'язування (liaison), і воно працює не між будь-якими словами, а всередині смислової групи.
Звідси й наголос: французький наголос падає на останній склад групи слів, а не на слово. Je ne sais pas — одна ритмічна одиниця з наголосом у кінці.
Що варто забрати
- Приголосні вам дісталися задарма — ш, ж, нь, й, плюс дзвінкі кінцівки.
- Нове: [y], [ø], носові й [ʁ] — чотири цілі, не сорок.
- Не пом'якшуйте приголосні перед
iтаu— це найтихіший, але найстійкіший слов'янський акцент у французькій.
Жодну з цих речей не можна поставити читанням — вухо автоматично «виправляє» почуте до найближчого українського звука. Курс французької в Prophora тому з першого уроку просить сказати вголос і показує відхилення одразу, поки помилка ще не стала звичкою.